У кожного в житті своя стежина, 

Ти її обрати мусиш сам, 

Щоб вогонь, розпалений з дитинства, 

Пронести наперекір рокам. 

Дехто мріє бути депутатом, 

Хтось з дитинства марить про кіно, 

А комусь і педагогом стати 

З самого народження дано. 

Ким дано, чому дано не знаєш. 

І не полишає відчуття… 

Просто кожне серце обирає 

Шлях, яким ітимеш все життя. 

Як від того серцю не радіти, 

Коли щойно пролуна дзвінок, 

Бачиш, як розумні й щирі діти 

З посмішкою йдуть на твій урок. 

Ти тоді нарешті розумієш, 

Що живеш на світі недарма. 

Проросте добром усе, що ти посієш. 

Без дітей - учителя нема! 

І хоча уже немало років 

Кожен день, неначе в перший раз, 

Залишивши за дверима спокій, 

Я заходжу знов до себе в клас. 

Знаю я, що там мене чекають, 

І від того радісно стає. 

Я тоді душею відчуваю, 

Вчити – це покликання моє! 

Бо завдання вчителя - зуміти 

Зерна знань, вкладаючи в серця, 

Із дитини кожної зліпити 

Справжнього маленького творця. 

Іскра пізнання, щоб не погасла, 

В чистих юних душах дітвори, 

Щоб навік закарбувалось гасло: 

«Розумій! Навчайся! І твори!»