Міжнародний День ДНК
Щорічно 25 квітня в різних
країнах світу відзначається незвичайне свято – Міжнародний День ДНК, який
визнає важливість молекулярної біології та наукових досягнень, зроблених в цій
області.
Така дата була обрана в пам'ять
про те, що 25 квітня 1953 року в журналі «Nature» вчені Джеймс Уотсон і Френсіс
Крік спільно з Морісом Вілкінсом і Розалінд Франклін опублікували результати
дослідження структури молекули ДНК.
Однак, сама молекула була
відкрита набагато раніше. Ім'я першовідкривача ДНК згадується далеко не в
кожному підручнику, довіднику чи енциклопедії. Відкриття дезоксирибонуклеїнової
кислоти приписується молодому швейцарському лікарю Йогану Фрідріху Мішеру.
У 1869 році, працюючи в
Німеччині, він займався вивченням хімічного складу клітин тварин. Об'єктом своїх
досліджень він обрав клітини лейкоцитів. З місцевої хірургічної лікарні йому
поставляли пов'язки, зняті зі свіжих гнійних ран. Мішер відмивав лейкоцити з
тканини бинтів, а потім виділяв із відмитих клітин молекули білків. У процесі
досліджень він встановив, що крім білка, в лейкоцитах міститься ще якась
невивчена речовина. Вона утворювала осад або пластівці при створенні кислого
середовища, а в лужному середовищі осад розчинявся. При дослідженні препаратів
лейкоцитів під мікроскопом, Мішер виявив, що в процесі відмивання, від них
залишаються одні ядра. На підставі цього, він зробив висновок про те, що
невідома речовина міститься саме в ядрах клітин, і назвав її нуклеїном, від
латинського слова nucleus - «ядро».
Хімічний аналіз в ті часи
був недосконалим, неточним і трудомістким. Повільно, але вірно, вчений провів
його і визначив, що нуклеїн складається з вуглецю, водню, кисню і фосфору.
Фосфорорганічні сполуки тоді ще були практично не відомі, тому Мішер зробив
висновок, що відкрив невідомий науці клас сполук, що містяться всередині
клітини.
В 1871 році Мішер разом із своїм
вчителем Феліксом Хоппе-Зейлером опублікували ряд статей із результатами
власних досліджень та підтвердженням даних про склад і властивості нуклеїнів в
журналі «Медико-хімічні дослідження».
Після повернення до
Швейцарії, Мішер прийняв пропозицію зайняти місце завідувача кафедрою
фізіології в Базельському університеті. Там він продовжив свої дослідження,
використовуючи не менш багатий на нуклеїни матеріал - молоки лососевих риб (які
і дотепер є актуальним об’єктом наукових досліджень). У 1874-му році Мішер
опублікував статтю, в якій стверджував, що нуклеїни, виявлені у молоках
лососевих риб, явно пов'язані з процесом запліднення. При цьому він ніяк не
пов'язав їх з спадковістю. Вченому здалося, що відкрита ним сполука надто
проста, щоб саме в ньому зберігалась вся різноманітність спадкових ознак живих
організмів. Існуючі в ті часи методи біохімічного аналізу, ще не дозволяли
виявити істотних відмінностей ДНК людини від ДНК лосося і, тим більше
розпізнати таку складну структуру, яка і досі повністю не розшифрована.